Як зробити, щоб ігровий світ здавався більшим і глибшим, ніж насправді? Джон Інгольд в відео “Bigger On The Inside: Creating Deeper Worlds Interactively” з минулорічного конвенту Dream Foundry розповідає саме про це.

Дослідження ігрового світу відволікає від проходження гри. Тому геймдизайнери перетворюють інформацію про нього на “лор” (lore) та розкидують його шматочки по всьому світу, аби гравці, яким це дійсно цікаво, змогли його зібрати. Проблема в тому, що для гравців існує лише те, що інтерактивне, що вони можуть застосувати в грі. Лор зазвичай таким не є.

В грі Heaven’s Vault три основні механіки - дослідження, переклад, розмови. Але є і четверта механіка - помилкове тлумачення. Гравці можуть робити неправильні переклади, невірні висновки з них - і чим довше вони тримаються за ці помилкові теорії, тим краще. Коли гравець стикається з фактами ігрового світу, які протирічать його помилковій ідеї, це привертає його увагу та збуджує цікавість. Якщо у гравців нема питань, якщо вони розуміють ігровий світ в повному обсязі - їм більше немає про що думати, світ гри для них більше не є інтерактивним, і, відповідно, не існує.

Людей цікавлять не факти як такі, а зв’язки між ними. Тому збір “лору”, фактів про ігровий світ, не дуже цікавий сам по собі. Гравець повинен мати можливість використовувати ці факти в грі, зіставляти їх, знаходити протиріччя, створювати цікаві інтерпретації.

І, нарешті, будує світ зовсім не автор. Коли гравець грає в гру, він наодинці зі своїм ігровим пристроєм, автора поряд немає. Саме гравець будує світ в своїй уяві, використовуючи матеріал, наданий автором. Тому не давайте гравцю всю інформацію відразу, у нього має бути простір для інтерпретацій, різних поглядів, нових пояснень. А це в свою чергу означає, що можна просто робити вигляд, начебто ви побудували ретельно продуманий світ, як фокусник робить вигляд, наче творить дива - поки аудиторія захоплена, вона вірить в магію.